-
1 край
I ч ім.1) ( крайня частина чогось) border, side, rim, verge, extremity; end; ( кручі) brink, edge; (посуду, рани) brim, lipкрай дороги — wayside, roadside
на краю могили — at death's door, one foot in the grave
через край — limitless, without limit, enough and to spare
переливати(ся) через край (через вінця) — to overflow, to overbrim, to run over
повний до країв — full to the brim, brimful
2) ( місцевість) country, land, region3) ( адміністративно-територіальна одиниця в Росії) krai, region, territory4)покласти край — to put an end (to), to make an end (of), to put one's foot down
дійти до краю — to run to an extreme, to be reduced to extremity
передній край військ. — first line, forward positions
II прийм.на краю могили — at death's door, on the brink of death; on the edge of the grave
beside, at, by, near -
2 брівка
ж(край канави, дороги) edge, border
См. также в других словарях:
брівка — I и, ж. Зменш. пестл. до брова. II и, ж. 1) Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. 2) Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). 3) Бордюр … Український тлумачний словник
брівка — 1 іменник жіночого роду від: брова брівка 2 іменник жіночого роду край канави, дороги, спортивного майданчика … Орфографічний словник української мови
бровка — іменник жіночого роду край канави, дороги … Орфографічний словник української мови
